мій міський вел

[spoiler]

Все почалось з того, що мав я два веліка, один для КК, другий для міста. Для міста восени стирили.

Ну тут я сам упоровся, ще тоді я сповідував філософію, що вел повинен бути засобом пересування, а не обузую. Захотів, оставив біля Ашану і лазиш час без оглядки, а захотів підлетів до метро, примкнув, а дальше  підземкою на роботу.

Так я залишав біля метро, обожемой, на цілий день близько 1,5 року(не сезону, зимою також так катав). А тут хтось не витримав такого неподобства і рішив покарати нахабу. З замком доречі так і несправились, а заморозили азотом арматурину і розбили її.

Вела нестало, а поглядів я своїх не змінив, ну гаразд сінгл за тисячку втратити хоч і шкода та не критично, бо в принципі морально був готовий, а от КК за 15к ризикувати ніяк не хотілось.
Тому ще зимою народилась ідея зварити те, що хочеться. Намалював модель.

Найшов донора - "маминий мінськ".

Руки дійшли лише в минулий четверг. За день зібрав на стапелі, підігнав.

В пятницю уже зварив все докупи і зібрав, трохи катнув і на велодень в суботу встиг. Отака історія.

P.S.: Я виклав власну історію по проханню, сам знаю, що був не правий, в нас тут не Голандія, тому від єхидник коментів можете стриматись. Напевно, як би не стирили, то нічого б писати зараз і не було.